Як подолати невпевненість у собі?

Як подолати невпевненість у собі? – це один із найчастіших запитів, з яким звертаються до психолога.

 

Що таке невпевненість у собі?

 

Це звичка постійно порівнювати себе з оточуючими, залежність від чужої думки, страх того, що люди не приймуть і не зрозуміють тебе. Будь-якому спілкуванню, за рідкісним винятком, передує почуття внутрішньої скутості, невміння бути відвертим, зайве бажання сподобатися, догодити і послугувати, або демонстративна байдужість і зневага. Людині не подобається бути самою собо, і тому вона схильна надягати маски, які, з одного боку, допомагають їй виглядати більш впевненою у собі, а з іншого – створюють додаткове внутрішнє напруження.

Низька самооцінка проявляється і зовні. Це може бути сутулість, недбалість в зачісці та одязі, сумна міміка, скутість в рухах і т.д.

Ознаки низької самооцінки – це невміння будувати близькі відносини (не має значення, чи мова йде про дружбу, чи про створення сім’ї). Невпевненість і нелюбов до себе переноситься і на оточуючих. Людині здається, що близькі лише користуються її слабкістю і їм просто зручно бути з нею поруч. Вона підсвідомо вважає, що її просто нема за що любити, а тому не може повірити в щирі почуття друзів або партнера.

Невпевненість у собі умовно складається з:

Що таке сором і як з ним справлятись, ми розглянемо у цій статті. А от про страх перед соціальними ситуаціями можна прочитати тут.

 

Що таке сором, і як він у нас з’являється? Чи є користь від сорому?

Сором – це емоція. Його прояви можна спостерігати вперше ще у немовлячому віці (до 18 місяців). Деякі дослідники вважають, що сором – це вроджена емоція, а деякі доводять, що з відчуттям сорому ніхто не народжується, а він набувається у віці від 3 до 7 років. Але людей, які хочуть подолати сором, напевне, мало хвилює точна дата його появи. Швидше за все, нас має хвилювати в яких ситуаціях вперше проявляється сором, що провокує виникнення цієї емоції, і що зробити щоб сором не заважав жити.

На мій погляд, важливо ще знати яку функцію сором відіграє в житті людини. Можливо є щось корисне у цій емоції? Можливо, якщо вона взагалі існує, то вона для чогось потрібна?

І дійсно, при ближчому спостережені, ми зможемо виявити, що сором необхідний людям, тому що без нього, нам би ніколи не була доступна ні яка форма цивілізації. Сором – це дуже складне явище, яке прискорює адаптацію людини до загальнолюдських норм і правил, і в той же час забезпечує людині захист її незалежності.

Сором, також, може служити точним вимірювачем емоцій, які регулюють близкість і дистанцію в самих інтимних відносинах.

Тобто, з однієї сторони сором не дає порушувати загальноприйнятих норм, і цим допомагає швидшій соціалізації. З іншої сторони – він не дає порушувати нашу внутрішню систему цінностей. І саме в протиріччях між цими двома функціями сорому, лежить суть проблеми на нашому шляху до впевненості у собі.

 

У яких ситуаціях виникає відчуття сорому?

 

Це може бути мільйон різних ситуацій. У кожного вони свої, залежно від того як складалось життя конкретної людини.

Комусь соромно за свої фізичні особливості, комусь за свій розум, хтось соромиться своєї країни, хтось сім’ї, хтось соромиться роздягнутись перед своїм чоловіком чи дружиною при увімкненому світлі, а хтось не може, навіть, запитати у продавця скільки коштує якась річ.

 

Чим сором відрізняється від вини?

 

Почуття провини з’являється, коли я є причиною чийогось нещастя або порушую якісь загальноприйняті норми. Але в той же час мені соромно за мою неетичну поведінку, за моє ожиріння або просто надмірну вагу. У будь-якому випадку, почуття сорому завжди веде за собою втрату самоповаги, тоді як хтось винуватий може все ж сподіватися на виправлення своєї помилки.

При найближчому розгляді можна виявити, що почуття сорому часто ранить набагато глибше, ніж почуття провини. Таким чином, почуття провини може служити в якості свого роду захисту проти сорому.

Наприклад, коли когось кинула кохана людина, то тут крім рани, пов’язаної з втратою, присутня і болюча втрата самоповаги від нанесеної поразки. Біль можна полегшити, зайнявшись пошуком якихось глибоких причин, що призвели до розриву. Це зробити простіше, ніж думати, що ти був просто недостатньо привабливий або сексуальний. Якщо людина не схильна уникати цього болю, звинувачуючи в розриві іншу сторону, вона віддасть перевагу думкам над тими випадками, коли була у чомусь винувата перед коханою людиною (заподіяв біль, був байдужий). Покаяння в своїх провинах підтримує в ньому надію, що помилки можуть бути виправлені, а в послідовності вибачені. Але саме відчуття, що він може бути не гідний любові, ранить куди сильніше. Це може бути однією з причин того, що ми чуємо про вину набагато частіше, ніж про сором.

Хтось взагалі може заперечувати своє почуття провини (або саму провину), сам звинувачуючи когось у всіх смертних гріхах або приймаючи позу «борця за свої права», таким чином захищаючись від звинувачень. Однак є випадки, коли почуття сорому служить захистом від звинувачень, особливо коли винний може понести покарання. У цьому випадку, він не бере відповідальності за ті дії, які спричинили за собою сплеск почуття провини, він просто в’язне в трясовині докорів совісті. Така «покаянна поза» дозволяє йому страждати, але не відповідати за свої вчинки, а його опонент змушений зменшити свій праведний гнів. Той же, хто все ще жадає покарання винної сторони, сам відчує себе винуватим, якщо буде наполягати в переслідуванні настільки смиренного грішника, що кається.

 

Причини виникнення сорому:

 

Сором вперше виникає, як реакція немовляти на незнайоме обличчя, яке відрізняється від материнського. Це самий яскравий приклад, який ми можемо спостерігати вперше в житті людини. Просто чуже обличчя. Хоча вчені говорять, що насправді, перші прояви сорому можна виявити ще раніше.

Тобто самі ранні прояви сорому не зв’язані з різного роду невдачами та недоліками малечі. Вся суть у прагненні до взаємності!

Спочатку немовля прагне до взаємності з мамою, і якщо замість доброзичливого виразу обличчя матері бачить якусь невідому людину, або байдуже (кам’яне) обличчя матері – це викликає перші відчуття сорому (а тепер уявіть, як буде впливати те, якщо мати постійно зла на дитину, невдоволена її поведінкою, або завантажена своїми переживаннями чи негативними емоціями).

Що ж відбувається далі?

А далі по мірі дорослішання ускладнюються взаємовідносини з мамою та іншими людьми, які з’являються у житті дитини (батько, родичі, група в дит. садку, вихователька, перша вчителька, клас в школі, і т.д.). Пошук взаємності, і реакція оточуючих на це, будуть формувати інтенсивність почуття сором’язливості.

І якщо минулий досвід дитини говорить, що в її житті взаємності немає, або її дуже мало, то цей факт буде впливати на те, як дитина буде будувати відносини з новими людьми, що будуть з’являтись в її житті.

Ось вам і відповідь на питання, чому одні діти (люди) сором’язливі, а інші – ні.

Ще існує таке поняття, як порочне коло сорому, або капкан сорому.

Як ми можемо попасти в такий капкан? Людина якось справляється з соромом, наприклад, відкладає свою ініціативу у взаємодії з людьми на потім, сумнівається, відчуває себе ніяково, що проявляється, як правило, в небажанні розмовляти. Також людина може якось приховати джерело свого сорому, наприклад, закрити довгими косами свої вуха, якщо вважає їх негарними. Або вдатись до демонстрації безсоромності, наприклад, людина може демонстративно принижувати іншу, тому що сама відчуває невпевненість у колективі, і таким чином самостверджується.

А далі відбувається наступне:

Людина, яка через відчуття сорому відкладає ініціативу в спілкуванні, заздрить тим людям, які можуть спілкуватись без проблем, і тим самим починає “карати” себе за безініціативність, і це в свою чергу викликає відчуття сорому за свою безініціативність.

Людина, яка приховує щось, що вважає сором’язливим, буде відчувати свою фальшивість при стосунках з іншими людьми.

А людина, що захищається демонструючи безсоромність, буде раз за разом набридати собі і людям, кидаючи нові виклики безсоромності.

Таким чином, сором і захист від нього, раз за разом буде викликати новий сором і знову захист від нього. Якщо це не проаналізувати, не усвідомити і не пропрацювати, то таке порочне коло настільки закріпиться, що може тривати все життя.

Коли Адам і Єва жили в Раю, вони були голими, але не соромились цього. Так сказано в Книзі Буття. Перше, що відбулось після Гріхопадіння – у них відкрились очі і вони взнали, що голі. Спочатку вони засоромились один одного, і прикрилися фіговими листками, а потім засоромились Бога і сховалися від нього.

Чому взаємозв’язок саме сексуальності і сорому має першочергове значення? Коли дитина бачить і усвідомлює відмінності між чоловічими і жіночими геніталіями, це породжує не тільки тривогу, але і сором. Певною мірою це твердження вірне також і коли дитина виявляє відмінності між геніталіями дорослих і дітей. У дитини розвивається сором’язлива цікавість щодо того, хто правильно влаштований, а хто ні, і в чому сенс цих відмінностей. Саме існування геніталій здається ганебним. Неотримані або отримані, але незрозумілі відповіді тільки посилюють сором. Сексуальні знання і неуцтво, цікавість і байдужість в однаковій мірі ганебні.

Кількість стимулів сексуальності, які можуть запустити порочне коло сорому, не піддається обчисленню. Важливість сексуального сорому полягає в його безмежній здатності до розширення, його прихованих формах, складності в усвідомленні відправних точок в дитинстві і складності свідомої психічної роботи.

Так званий комплекс неповноцінності дуже тісно пов’язаний із занепокоєнням, що викликається соромом. Тому слід осмислити дане поняття, що стало частиною нашої повсякденної мови. Воно засноване на ідеї, що певні частини особистості оцінюються як збиткові (я можу відчувати себе потворним, неосвіченим, невеликого зросту, товстим, непопулярним і т. д.). Такі думки супроводжуються сильним почуттям незадоволення собою, навіть ненависті до самого себе. Заздрість і ревнощі теж грають свою роль. Ми заздримо всім тим, кому, схоже, посміхнулася доля. Ми мимоволі порівнюємо себе з іншими, особливо з тими, кого вважаємо багато в чому кращими за нас. Здається, що ці люди дивляться на нас зневажливо, викликаючи надзвичайно неприємне почуття сорому.

Комплекс неповноцінності пов’язаний з сильною чутливістю до сорому. Альфред Адлер, який першим ввів цей термін, вважав, що відчайдушне бажання досягти особистої значущості (Geltungsstreben – честолюбний задум, Geltungssucht – честолюбство) слід розглядати як «надкомпенсацію», як реакцію на нескінченний сором, який особистість відчуває за передбачувану власну неповноцінність.

Одним із способів позбавлення від безодні сорому – є почуття люті через нахабство того, хто наважується поставити під сумнів мою грандіозність. Однак в «момент істини» ми можемо відчути сором, який сигналізує про відхилення від нашого бачення ідеального себе. Іншими словами, можна навчитися усвідомлювати свої недоліки. І коли знайдеться відображаюче їх дзеркало (інша людина, яка б давала зворотній зв’язок, в ідеалі – психотерапевт), ми зможемо здоровим способом засоромитися наших перебільшених, ілюзорних бажань.

Інший спосіб позбутися відчуття власної неповноцінності і постійної небезпеки сорому полягає в тому, щоб уникати людських контактів, ховатися за “персоною”, маскою, яка зображує холодність і відчуженість. Багато з тих, хто страждає від цієї проблеми, просто здивувалися б, дізнавшись, що інші вважають їх гордими і зверхніми, і що в цьому джерело їх непопулярності. Це не збігається з їх власним почуттям неповноцінності і страхом сорому. Вони потрапляють в порочне коло, в наступний психологічний патерн: «Я повинен уберегти себе від того, щоб інші дізналися, що я насправді нічого собою не уявляю, так як це штовхне мене в бездонну яму сорому – я буду викреслений, занесений в чорний список і зневажений на все життя. Так як страх сорому змушує мене максимально уникати контактів, я стаю ізольованим від інших людей. Мабуть, ніхто не хоче мати зі мною справу, що в зайвий раз підтверджує ту низьку оцінку, яку я даю собі сам. І чим сильніше я відчуваю свою неповноцінність, тим більше мені хочеться уникати спілкування». Для розриву такого порочного кола потрібен тривалий курс психотерапії.

Протилежна установка у тих, хто спекулює своїм почуттям неповноцінності, розповідаючи всім і кожному про свої недоліки, незалежно від того, чи хочуть їх слухати. Це ще одна форма захисту від внутрішніх страждань. Вона несе з собою надію, що людина заслужить повагу саме завдяки такій самокритиці. За такою поведінкою зазвичай лежить несвідоме прагнення самому розкрити свої слабкі місця, щоб не дозволити це зробити іншим. Тут метою є збереження контролю. Показуючи обізнаність про свої власні слабкі сторони, людина позбавляє інших можливості нападати на нього.

Від такої поведінки недалеко до форми захисту, нав’язаної комплексом неповноцінності: необхідність постійного самоконтролю і нагляду за собою, щоб уникнути виявлення своїх недоліків.

Особистості, які страждають комплексом неповноцінності і відчувають необхідність постійно контролювати себе, мають «внутрішнє око», завжди нетерпиме, критичне і принижуюче. Це схоже на те, як якщо б його змушували постійно оцінювати себе з боку.

Тепер переходимо до розгляду сорому, як реакції, яка необов’язково є наслідком комплексу неповноцінності, а радше викликана безконтрольною поведінкою, яка «може трапитися з ким завгондно» і веде до деякого порушення кордонів сорому. Я говорю про ситуації, що викликають збентеження. Поява сорому в цих випадках зазвичай явище тимчасове, яке виникає, коли певні частини особистості, які «нікого не стосуються», раптово і ненавмисно дають про себе знати. Сильне хвилювання або зайва старанність можуть сприяти помилковому прослизанню чогось такого, що залишилося б в іншому випадку під контролем.

Наприклад, ви зробили зауваження колезі по роботі або однокласнику, вказавши на якусь помилку в спільній роботі, а потім виявилось, що він був правий. Ви відчуєте збентеженість, тому що цей факт буде свідчити про те, що з одного боку ви “по-злому” поставились до колеги, і це може характеризувати вас як “погану” людину, а з іншого боку, виявилась ваша некомпетентність. І після такої ситуації, ви можете відчувати сором у присутності тих людей, які були свідками цієї ситуації.

Часто за почуттям збентеження ховається конфлікт. Наприклад, хтось таємно мріє проявити свої певні якості або, по крайній мірі, дати можливість іншим помітити їх. Але, з іншого боку, його може стримувати тривога сорому за те, що його бажання можуть розцінити як саморекламу або прояв ексгібіціонізму.

Наприклад, можна уявити дівчину, яка досягнула статевої зрілості і в неї почали формуватися груди. Чи повинна вона пишатися такими змінами або розглядати їх як привід для збентеження? Що в цьому випадку краще – приховувати або показувати себе?

Як тільки в центрі уваги виявляється тема тіла і сексу, з’являється і безсвідомий сором голого тіла, навіть, якщо ця тема широко обговорюється в сучасному суспільстві або у вашій родині. У конкретних виховних програмах сексуальні проблеми і оголеність можуть обговорюватися відкрито і чесно, але почуття сорому ніяк не можна уникнути. Особливо в пору статевого дозрівання певні ситуації незмінно викликають почервоніння – реакцію, яка найчастіше висловлює сором, змішаний з бажанням. Ми могли б назвати це явище «сором’язливим бажанням» і віднести до нього приємне збудження, яке переростає в любов і секс.

З одного боку, сором може дуже сильно знизити радість від любові. З іншого боку, неприкрита жага може грубо порушити кордони сорому (всі види згвалтування служать тому найбільш яскравим прикладом). Але є безліч любовних ситуацій, коли почуття сорому підсилює сексуальне бажання. Якщо примітивна жага в якійсь мірі супроводжується почуттям сорому, то її можна пом’якшити, «олюднити» – спонукання до негайного задоволення бажання можна стримати і направити на фантазії, відчуття і переживання.

Приниження відчувається гостріше, ніж збентеження або сором’язливе бажання. На початку цього почуття ми часто виявляємо посягання або неприкрите нехтування нашої людської гідності тими, хто сильніший. Наприклад, хтось міг виявитися жертвою фізичного або емоційного насильства. У тій ситуації він придушив свій гнів, який зазвичай встає на захист своєї гідності. Йому дуже соромно за це. Такий непомірний сором викликаний усвідомленням того, що його принизили і поглумилися. Тепер він починає думати, що інші дивляться на нього зневажливо, зверхньо, прикрившись жалем. Можливо, це пояснює, чому так багато жінок вважають за краще замовчувати про своє зґвалтування. Вони не хочуть виглядати приниженими і ображеними жертвами і терпіти нескінченну ганьбу.

Але почуття приниження і сорому можуть також відбуватися від підвищеної вразливості. Нешкідливі зауваження або злегка зневажливе ставлення, можуть бути сприйняті як спроби принизити, якщо торкаються “хворого” місця. Деякі люди реагують на такі «уколи» образою, люттю або клятвою помсти. Інші, які усвідомлюють неадекватність своєї реакції, можуть навіть ще більше засоромитися, зрозумівши, що робили з мухи слона. Людей, які постійно відчувають себе скривдженими і приниженими іншими, зазвичай не дуже люблять.

Але слід пам’ятати, що самі незначні події, які раптом розцінюються як такі, що кривдять і принижують, часто нагадують епізоди сильних принижень у дитинстві.

Глибинні психологи цікавляться не тільки усвідомленими почуттям приниженості, а й почуттями, які настільки нестерпні, що стали несвідомими. Іноді тільки сторонній спостерігач може помітити, що хтось знаходиться в принизливій ситуації. Сама людина, схоже, нічого не підозрює і на подив байдужа. З великим зусиллям можна «відкрити» йому очі, але це не завжди виправдано етично.

Всі ці проблеми ще більше ускладнюються тим фактом, що принизлива покірність іноді відчувається як сильна потреба, навіть приносячи сексуальне задоволення. Людина може зв’язатися з тими особистостями або групами, які будуть його принижувати, змушувати відчувати сором і мучити. Хоча люди з боку, в тому числі і терапевти, можуть обуритися і спробувати звільнити жертву від її принизливої ролі, всі ці зусилля приречені на провал, поки приниження є потребою, яка свідомо чи несвідомо пов’язана із задоволенням.

З часів Краффт-Ебінга (1892) термін «мазохізм» використовується для опису бажання відчувати біль і приниження. Термін відноситься до сексуально збудливого бажання переживати муки, залежність і приниження як «раба» якоїсь пані або жорстокого наглядача. Не кожна форма мазохістичної поведінки проявляється на сексуальному рівні, але завжди присутнє, часто несвідоме, бажання випробувати приниження і біль.

Отже, мазохізм – це почуття приємного задоволення, яке досягається при катуванні або приниженні іншими або самим собою. Однак приємна сторона страждань часто заперечується, пригнічується або ховається. Кожен психотерапевт стикається з пацієнтами, які хоча і звернулися за допомогою, вперто опираються будь-якого поліпшення, та будь-якого полегшення страждань.

Але, навіть, якщо людина відчуває задоволення при приниженні, болю і підпорядкуванні, вона може при цьому ще відчувати сильне почуття сорому за свій мазохізм. У сексуальному мазохізмі, коли задоволення досягається за допомогою болю, зв’язування або рабства, ці збочені бажання можуть одночасно супроводжуватися соромом. Часто людина боїться, що якщо дізнаються про його пристрасті, то він буде зганьблений, стане мішенню загального осуду. Таким чином, мазохістичні бажання обмежені інтимною сферою. Людина може дійсно страждати від того, що схильна до збочень і ненормальна.

Мазохізм більш ментальної і психосоціальної природи, часто вимагає раціоналізації або ідеалізованої мети, щоб отримати дозвіл від “его”. Наприклад, людина присвячує себе високим цілям або людям, які уособлюють для нього ці ідеї. Коли це підносить його в трансперсональні, релігійні або політичні області, в яких прийняті великі жертви, то часто важко встановити різницю між людиною, яка жадає мазохістичного задоволення і тим, хто насправді відмовився від свого “его”.

 

Як невпевненість у собі та сором впливають на наше життя?

 

Головна проблема, яку провокує надмірне відчуття сорому – це невпевненість у собі.

Отже, до чого може призвести невпевненість у собі:

 

10 способів позбавитись сорому (9 популярних та 1 професійний).

 

Сором можна вилікувати його прийняттям. Потрібно позбавлятися від негативних його проявів. У деяких випадках сором виступає сигналом до змін. Вчіться використовувати його на благо.

Подолання сорому включає в себе 3 стадії:

Пізнання сорому передбачає усвідомлення власних очікувань щодо себе, свого стану, здібностей, поведінки, приналежності, оточення. Звірення очікувань і реальності і виявлення неузгодженості. У цьому можуть допомогти наступні питання:

Відповівши собі на ці питання, Ви зможете «відокремити» свій сором від себе, зробити його предметом спостереження, а отже, зменшити його вплив на себе.

Цей пункт передбачає відсторонення від очікувань щодо себе. Відсторонитися буде легше, якщо зрозуміти джерело походження цих очікувань. Зазвичай, наші очікування щодо себе засвоєні в сім’ї, в спілкуванні зі значимими людьми. І тут буде корисно відповісти собі на наступні питання:

Порівняння себе зі своїм ідеальним «Я» на сором додає ще й почуття провини. Відмова від порівняння своєї поведінки зі своїми очікуваннями і очікуваннями інших людей, послаблює дії сорому. Почуття сорому – це плата за те, що ми себе осуджуємо.

Радикальне позбавлення від сорому – це визнати себе недосконалим. Полюбити себе «поганого».

 

Чи можливо позбутись відчуття сорому самостійно?

 

Все залежить від того, на скільки інтенсивно і часто ви переживаєте сором.

Проблема сорому в тому, що дуже важко самому знайти причини виникнення сорому в конкретних ситуаціях і прийняти себе самостійно. Адже коли ми говоримо про прийняття, то маємо на увазі, що в цьому процесі приймає участь, як мінімум, 2 суб’єкта.

“В нормі” людина може сприймати себе адекватно тоді, коли в неї сформований внутрішній світ без сильних психологічних травм в минулому. Але це дуже часто не так.

Сором, як і невпевненість у собі  – це нормальна реакція на ненормальні обставини в житті людини.

Якщо ви відчуваєте, що це ваша проблема, то спробуйте поради, дані в цій статті, і якщо не отримаєте результату, тоді це буде означати, що вам потрібно знайти психолога, аби не залишатись в полоні цього відчуття.

 

Що відбудеться коли ви позбавитесь сорому?

 

Звичайно я не екстрасенс, але швидше за все, коли ви позбавитесь надмірного відчуття сорому, відбудеться наступне:

 

Висновок:

 

Невпевненість у собі лікується!

Основна причина невпевненості у собі – це сором. Причини виникнення надмірного сорому різноманітні, але основна суть сорому – це не прийняття себе. Як і будь-яка людська емоція, сором інколи приносить користь, але коли сорому забагато, він починає отруювати життя. Сором можливо і потрібно брати під контроль. Це можна спробувати зробити самостійно, за допомогою порад, написаних у цій статті, або ж звернутись до психолога.